be different
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
П'яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, як свіча,-
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість - жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила -
Ні на що - твоїх єдиних уст!
(с) Олена Теліга - Літо
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
П'яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, як свіча,-
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість - жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила -
Ні на що - твоїх єдиних уст!
(с) Олена Теліга - Літо
Мысли медленно растаяли, словно молочный шоколад. Тягучими вязкими сгустками стекают вниз, закипая и пульсируя на висках. Сладко обволакивают губы, липнут к шее и груди.
Наблюдать за потолком. Это граница наших возможностей. Белый глдадкий потолок. На нём неспеша вальсируют тени с солнечными зайчиками. Задумчиво и важно жужжит ушлая муха. В зеркале люстры отражаются карие глаза. И кажется, будто летишь куда-то вверх, будто потолка давно не сцществет, будто возможно всё. А потом тело снова заполняется плавленым шоколадом. Медленно, начиная с пальцев ног. Теперь уже вверх. Медленно ползёт по коже, заливает глаза, струится по волосам. Медленное течение, словно покачиваясь на ласковых волнах..